Ощадбанк в Китаї

У нашого народу теж є підстави поважати Ден Сяопіна. Невід'ємною частиною його політичної біографії є нормалізація радянсько-китайських відносин. Це був складний процес, що розтягнувся на довгі сім років, з 1982 по 1989 рр. В силу як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин Ден Сяопін став його "диригентом". Інакше тоді і бути не могло. Не выдерживавший конфронтації з США, загрузнувши у війні в Афганістані Радянський Союз слабшав рік від року. А кого можна було тоді протиставити Дену в особистій якості? Напівживого Черненко або таких "політичних пігмеїв" як Горбачов і Шеварднадзе? Та де вже воронам змагатися з феніксом. Ден Сяопін повною мірою скористався сприятливими можливостями. Він провів нормалізацію відносин між КНР і СРСР на своїх умовах, домігшись від радянського керівництва прийняття основних китайських вимог, або як тоді говорили усунення "трьох перешкод" (виведення радянських військ з Афганістану та Монголії і в'єтнамських військ з Камбоджі). Однак як би там не було, але сторони зуміли, як висловився Ден Сяопін, "закрити минуле і відкрити майбутнє". Нормалізація відносин з Китаєм відповідала корінним довгостроковим інтересам народів двох країн, заклала фундамент для подальшого налагодження співпраці з ним Російською Федерацією. В даному контексті не буде перебільшенням сказати, що Ден Сяопін стояв біля самих витоків відносин всебічного стратегічного партнерства, які існують між Росією і Китаєм сьогодні. В цьому його заслуга перед Росією. Згадуючи Ден Сяопіна, не можна обійти мовчанням тему сприйняття його ідейної спадщини в Росії. Воно, як мені принаймні здається, поки що залишається недооціненим. У період існування СРСР, коли Китай робив перші кроки по шляху перетворень, Ден Сяопіна критикували за ринковий соціалізм, за залучення іноземного капіталу і пророкували швидкий провал китайської реформи. Після початку перебудови на тлі кожним днем погіршується положення в економіці стали глибокодумно міркувати про плюси і мінуси китайської моделі і нічого не робили, щоб запобігти насуванню катастрофи. А вже після розпаду СРСР і початку ліберальних ринкових реформ хорошим тоном стало говорити про неможливість здійснення реформ в Росії за китайським зразком. Все це - розмови не про те. Помилка полягає в наполегливому ігнорування самої методології Ден Сяопіна. Розкріпачити свідомість; не сліпо копіювати чужі моделі, шукати свій шлях; спиратися на реалії країни і одночасно враховувати як позитивний, так і негативний зарубіжний досвід; вирішувати питання по-діловому; не гнатися за формою, але приділяти головну увагу змістом; не глушити, а підтримувати народну ініціативу - ось основи методу архітектора китайської реформи. Уроки Ден Сяопіна поки залишаються не вивченими. В результаті маємо те, що маємо. Вчитися ніколи не пізно, і спадщина великого людини, сподіваюся, буде затребуване, якщо ми хочемо змінити життя нашої країни на краще.