Питання китайської нерухомості частина 2
Правда, іноді, все-таки, лунали застереження про те, що активне кредитування це не назавжди. Мовляв, якщо лідери Китаю, як і раніше будуть віддавати перевагу реформам зростання, підживлений боргами, вони лише відстрочать - і, ймовірно, продовжать - неминуче його уповільнення. З-за цього "китайська мрія" Сі Цзіньпіна може перетворитися в щось недосяжне. Правда все це якось дуже нагадувала американську ситуацію, коли постійне збільшення державного боргу супроводжується бравурними доповідями про зростання економіки і зниження числа безробітних. Мабуть, ілюзія перманентного благополуччя США, навіяна ЗМІ, в даному випадку була перенесена на КНР, звідси і заспокоєність китайських комерсантів-перепродавців, а разом з нею і втрата підприємницького нюху. Ну, а поки забудовники забезпечували собі, якщо не маржу, то стабільні обсяги зданих квадратних метрів. Як приклад, проводили акції по типу: "Продаж без стресу - нуль відсотків початкового внеску". Відомий випадок, коли в Пекіні забудовник звільнив клієнтів від 40% початкового внеску на нове житло. Є й інші способи мінімізувати втрати. Один з них - приховувати від держави і конкурентів (але не клієнтів) реальну площу квартири. Цей трюк добре виконувався при наявності вбудованого другого поверху, площа якого не враховувалася при оформленні купівлі-продажу. Як результат, вартість "квадрата" знижувалася вдвічі, що дуже схожий на звичайний демпінг серед собі подібних. Тим часом західні аналітичні компанії, діючи суворо за своїм шаблонів і правил, продовжують нагнітати обстановку, розповідаючи всім, що сектори нерухомості та будівництва - одні з найважливіших драйверів економіки Китаю, другої за величиною в світі. На ці два сектора припадає понад 20% ВВП країни. А раз так, то економіці Піднебесної загрожує справжній обвал. Ось і рейтингове агентство Moody's знизило прогноз по ринку нерухомості Китаю до "негативного". Ну, а що робити, якщо різко збільшена ставка за іпотечними кредитами в КНР тільки і робить, що стримує ринок? Ясна річ, згідно західним рекомендаціям треба просто жити за законами Заходу. Тільки чи це прийнятно для КНР? Але, як виявилося, можна не тільки крутити, вертіти рейтингами, але і спробувати подивитися по сторонах, щоб побачити різні руху в секторі нерухомості Китаю. Одну з таких тенденцій визначила компанія Bloomberg. За її даними у деяких містах Китаю стартували ініціативи щодо збільшення доступності житла з метою стимулювання місцевих ринків на тлі зниження девелоперами цін з березня місяця для залучення покупців. Центральний банк у травні закликав найбільших в країні кредиторів прискорити процес схвалення видачі заставних, і спонукав їх віддавати пріоритет для покупців першого житла. Ключова фраза тут "перше житло". Тобто, в наявності прагнення держави хоч трохи послабити хватку спекулянтів від девелопменту. Тим більше, що в найближчі роки в КНР продовжиться приріст міського населення за рахунок сільського. За повідомленням того ж агентства Bloomberg китайські власті заборонили банкам видавати кредити на купівлю будинків тим особам, які вже володіють двома і більше житловими об'єктами, щоб стримати зростання цін на ринку нерухомості. "Головною поточною проблемою індустрії житлового будівництва в Китаї є те, що запаси нерозпроданого житла надто великі", - заявив Лью-Ганг, головний економіст компанії GreaterChina. І тут же додав: "Знижувати ціни для розпродажу запасів? Це щось новеньке і при продовженні падіння вартості житла може призвести до того, наслідки для китайських напівдержавних структур, які є власниками поганих боргів, будуть жахливими". Для напівдержавних компаній насправді все так і може статися, але держава при цьому може заблокувати всі витоки ліквідності в різні офшори, а це розгін інфляції, при якій ціна золота виросте до рекордних величин. Чи Не нагадує все це обґрунтування для зниження курсу юаня? А чому ні? Ось і в 2008 році держава могла ліквідувати той міхур на ринку житла, але не стало. Уряд прийняв рішення про його роздуванні з допомогою інвестицій. Чому так? Причин для таких рішень багато, в тому числі резервування будівельних потужностей для нових городян, контрольована інфляція, ну і, звичайно, спроба повернення Китаю до золотого юаня, нехай і в перспективі. У світлі нинішніх подій з взаєморозрахунками між країнами в національних валютах, минаючи долар, це цілком може вважатися обґрунтованим явищем, нехай і віддають конспірологією. А чому б ні?
